Дрібниці в нашому житті
Вправа розвиває уважність, допомагає помічати деталі, які збагачують розповідь, і будує міцніший зв'язок з аудиторією.
Тривалість: 60 хвилин – введення та інструктаж: 10 хвилин, вправа 45 хвилин, висновок 5 хвилин.
Рівень складності: 1/5
Кількість учасників: до 15 осіб
Підготування
Просимо учасників витягнути зі своїх сумок, рюкзаків або кишень по 3 невеликі предмети на стіл.
Введення
Зробіть короткий вступ про важливість дрібниць у нашому житті: Світ складається з дрібниць – маленьких жестів, дій, думок і намірів. Іноді це нотатка на куточку книги, іноді записка, написана з думкою про когось, іноді маленький предмет, привезений з подорожі, який нагадує нам, що ми пам'ятаємо про когось, що він був з нами в думках, навіть якщо не міг бути поруч фізично. Це також може бути цукерка, з ніжністю покладена в кишеню, ніжне підморгування чи поцілунок. Ці дрібниці мають значення. Вони створюють атмосферу і формують наше життя.
Хід вправи
Попросіть учасників дістати зі своєї сумки чи рюкзака три маленькі речі і покласти їх на стіл. Потім попросіть їх розповісти про те, що вони для них означають і звідки вони взялися (1 хвилина на кожного).
Далі перейдіть до дрібничок, яких немає сьогодні у вправі, але які мали велику цінність для учасників у минулому. Запитайте, чи пам'ятають вони листівки, залишені під подушкою, цукерки, які бабусі й дідусі клали до шкільного портфеля, або інші предмети, які раніше мали велике значення, а сьогодні мають сентиментальний вимір. Заохотьте їх розповісти, що це були за речі, від кого вони їх отримали і як вони вплинули на їхнє відчуття приналежності, ідентичності чи унікальності (1 хвилина на одну особу).
Потім у розмові перейдіть до малих нематеріальних речей, тих метафоричних речей, які не мають фізичної форми, але мають високу емоційну та символічну цінність. Це можуть бути жести, слова, спогади, погляди, маленькі моменти, які викликають емоції і надають глибшого значення міжособистісним стосункам (1 хвилина на кожну особу).
Підсумки
Запитайте учасників:
Які дрібниці допомагають відчувати, що нас приймають і що ми є частиною спільноти?
Що ми можемо забезпечити для себе і що отримуємо від інших?
Які дрібниці змушують нас відчувати себе неповноцінними або відторгненими?
Як ми можемо з цим впоратися?